среда, 8 июля 2015 г.

Закон Украины "Про национальную полицию". Галопом по важному

Закон о национальной полиции. Галопом по важному


Закон о национальной полиции. Галопом по важномуЗакон о национальной полиции. Галопом по важному
Закон Украины "Про национальную полицию".

Читал. Видел. Думал. Делал заметки на полях. Кому интересно - читаем. Комментарии ниже.

Про Національну поліцію 
Стаття 6. Дотримання прав і свобод людини
1. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
2. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
3. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або відсутня необхідність подальшого застосування таких заходів.
4. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов’язаний негайно вжити всіх можливих заходів до припинення таких дій та обов’язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У випадку приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими, керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про вищезазначені факти зобов’язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.

Отлично. Нас в который раз запретили пытать и выбивать показания. В теории отлично. А на практике? Что-то оптимизма - ноль.

У разі виявлення таких дій поліцейський зобов’язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних злочинів, вчинених поліцейськими.
5. У діяльності поліції забороняються будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 10. Взаємодія з населенням на засадах партнерства
1. Діяльність поліції здійснюється в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об’єднаннями на засадах партнерства і спрямована на вирішення їхніх потреб.
2. З метою визначення причин та/або умов учинення правопорушень планування службової діяльності органів і підрозділів поліції здійснюється з урахуванням специфіки регіону та проблем територіальних громад.
3. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Роняю слезу… Если взять нынешние уровни «доверия», то оценка деятельности подразделений МВД тождественна опущенному вниз большому пальцу на гладиаторских боях: в расход.

4. Оцінка рівня довіри населення до поліції проводиться незалежними соціологічними службами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 11. Безперервність
1. Поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час доби звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.
2. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.

Полезная норма. Вопрос, как на практике будет с непринятием заявлений и отписками, которые ныне, увы, норма.

Стаття 12. Загальна система поліції України
1. Систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
2. До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані між собою структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.
3. У складі поліції функціонують:
1) кримінальна поліція;
2) патрульна поліція;
3) органи досудового розслідування;

….А так хотели забрать следстивие у МВД и передать новому органу… Налицо саботаж. И – слишком много власти в своих руках. Как следствие – коррупция.

4) поліція охорони;
5) спеціальна поліція;
6) поліція особливого призначення.
4. У системі поліції України можуть бути утворені науково-дослідні установи та установи забезпечення.
Стаття 14. Територіальні органи поліції
1. Територіальні органи поліції утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
2. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції.
3. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.
4. Штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.
5. Керівники територіальних органів поліції призначаються на посади та звільняються з посад керівником поліції.
6. Заступників керівників територіальних органів поліції призначає на посади та звільняє з посад керівник територіального органу поліції.

Лучше бы оставили согласование на уровне центра. Опять же – много власти в одних руках.

7. Керівником, заступником керівника територіального органу поліції може бути призначена особа, яка:
1) відповідає загальним умовам вступу на службу в поліцію;
2) має вищу повну юридичну освіту;
3) має стаж роботи в галузі права не менш як п’ять років;
4) має досвід роботи на керівних посадах не менше одного року.
Стаття 16. Поліцейський
1. Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
2. Поліцейський має службове посвідчення та жетон з індивідуальним особистим номером. Зразки та порядок видання службових посвідчень та особисьтих номерних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Думаю, жетоны обойдутся недешево. Налицо некое копирование штатовской системы, но.. Жетон подделать сложнее, чем удостоверение. Так что фейковой милиции станет меньше.

Стаття 17. Основні обов’язки поліцейського
1. Поліцейський зобов’язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

Отлично… А что если нет? К примеру, интернет изобилует роликами, где гражданин знает закон лучше милиционера. И милиционер часто прибегает к аргументу в виде грубой силы или угрозе применения таковой.

2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати права і свободи людини;
4) надавати невідкладну, зокрема медичну, допомогу особам, які постраждали від правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їх життя та здоров’я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
2. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити необхідних заходів дії, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
3. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з власних рук.

Отлично. Себя защитили. А мы обязаны передавать документы В РУКИ. По их мнению, разумеется.

4. Додаткові обов’язки, пов’язані із проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
Стаття 19. Однострій поліцейських
1. Поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безкоштовно.
2. Зразки предметів однострою поліцейських затверджує Кабінет Міністрів України.
3. На однострої поліцейського розміщується нагрудний знак із чітким зазначенням його жетона з індивідуальним особистим номером.
Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак, а також будь-яким іншим чином перешкоджати читати інформацію на ньому або фіксувати її за допомогою технічних засобів.
Поліцейський, який виконує функції в цивільному одязі, зобов’язаний мати при собі нагрудний знак, передбачений цією частиною, за винятком випадків, коли наявність нагрудного знака перешкоджає проведенню негласної слідчої (розшукової) дії.
Поліцейським підрозділу спеціального призначення номер нагрудного знаку додатково зазначається на однострої і на шоломі таким способом, щоб його було можливо читати або фіксувати за допомогою технічних засобів, крім випадків коли такі поліцейські, відповідно до рішень уповноважених осіб поліції, виконують завдання в режимі секретності.

Норма хорошая, Родина должна знать «героев». Но последнее предложение как всегда, создает риск перехода исключения в правило.

4. Правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України.
5. Використання спеціальних звань, відзнак, однострою і службового посвідчення поліцейського особою, яка не є поліцейським, заборонено і має наслідком відповідальність відповідно до Закону.
РОЗДІЛ ІV
ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ
Стаття 22. Основні повноваження поліції
1. Поліція відповідно до покладених на неї завдань:
1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчинення правопорушень;
2) виявляє причини та умови, що сприяють учиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, уживає в межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
3) уживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
4) уживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і громадській безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;
5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;
6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;
7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;
8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження в справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;
10) уживає заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, парках, скверах, стадіонах, вокзалах, аеропортах, морських та річкових портах, інших громадських місцях;
11) регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;
12) здійснює супроводження транспортних засобів у випадках, визначених законом;
13) видає відповідно до закону дозволи на рух окремих категорій транспортних засобів; у випадках, визначених законом, видає та погоджує дозвільні документи у сфері безпеки дорожнього руху;
14) уживає всіх можливих заходів з надання невідкладної, зокрема медичної, допомоги особам, які постраждали від кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їх життя та здоров’я;
15) уживає заходів для визначення осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе; встановлює особу за невпізнаним трупом;
16) забезпечує безпеку взятих під захист осіб на підставах та в порядку, визначених законом;
17) у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, уживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням серед дітей, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі;
18) уживає заходів для запобігання та припинення насильства в сім’ї;
19) здійснює охорону об’єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони;
20) здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об’єктів права приватної і комунальної власності;
21) здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ;

А с этого места поподробнее бы. Кто и в пределах каких полномочий? Ведь решат, что КАЖДЫЙ милиционер (простите, полицейский) может проверять состояние хранения оружия и само оружие. Но вот не все в этом компетентны. По идее, надо расписать подробно, кто именно и как контролирует оборот оружия. 

22) здійснює у визначеному законом порядку приймання, зберігання, та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин;
23) здійснює контроль у межах своєї компетенції, визначеної законом, за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки в спеціально визначеній зоні радіаційного забруднення;
24) сприяє забезпеченню відповідно до закону режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості;
25) виконує в межах компетенції запити органів правопорядку (правоохоронних органів) інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до закону та міжнародних договорів України.
Стаття 26. Використання поліцією інформаційних ресурсів
1. Поліція має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за умови дотримання положень Закону України «Про захист персональних даних».
2. Інформація про доступ до бази (банку) даних повинна фіксуватися та зберігатися в автоматизованій системі обробки даних, включно з інформацією про поліцейського, який отримав доступ, та обсяг даних, доступ до яких було отримано.

Хорошая норма. Вопрос в том, как будет выполняться.

3. Кожна дія поліцейського щодо отримання інформації з інформаційних ресурсів, передбачених статтями 25, 26 цього Закону фіксується в спеціальному електронному архіві, ведення якого покладається на службу інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ.
В електронному архіві фіксується прізвище, ім’я, по батькові та номер службового жетона поліцейського, вид отриманої інформації, реєстр з якого отримувалась інформація, час отримання інформації та інші дані, необхідні для ідентифікації поліцейського, що отримував інформацію з реєстрів.
Стаття 27. Відповідальність за протиправне використання інформаційних ресурсів
1. Поліція вживає всіх заходів, спрямованих на недопущення будь-яких порушень прав і свобод людини, пов’язаних з обробкою інформації.
2. Поліцейські несуть персональну дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинені ними діяння, що призвели до порушень прав і свобод людини, пов’язаних з обробкою інформації.
3. Міністерство внутрішніх справ у межах компетенції здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів під час формування та користування поліцейськими інформаційними базами (банками) даних, в порядку, зазначеним в статтях 26, 27 цього Закону.

Еще одна хорошая норма. С тем же замечанием.

Стаття 31. Перевірка документів особи
1. Поліцейський має право вимагати у особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір учинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об’єкті зі спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або якщо для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен такий дозвіл, якщо встановити ці права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до учинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом учинення правопорушення.

Т.е. практически всегда и по любому поводу. Заметьте, лицо не обязано документы при себе иметь! Нас опять загоняют в «совок», где бумажка по требованию представителя власти автоматически должна находиться…

Стаття 32. Опитування особи
1. Поліцейський може опитати особу якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень.
Для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення
2. Надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитися від надання інформації. Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Вот именно. Если это не ДОпрос а Опрос – Ваше дело, идти на сотрудничество, или нет.

3. Перед проведенням опитування особи поліцейський роз’яснює їй підстави та мету застосування поліцейського заходу, якщо це не перешкодить виконанню поліцією повноважень, покладених на неї цим Законом.
Стаття 33. Поверхнева перевірка
1. Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу
2. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та (або) оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що в особи є при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу для життя і здоров’ю такої особи або інших осіб.

Опять же – практически всегда. Остановить и общупать.

3. Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу.
4. Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу:
1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в зазначеному транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в такому транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю і здоров’ю такої особи або інших осіб;
3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям учинення правопорушення або (і) знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

Опять же – по сути, без ограничений. На основании личного подозрения.

5. Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі або (і) транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.

Учли пожелания ГАИшников, обиженных на «Дорожный контроль». Да уж.. демократия.

6. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.

Вот как свои права – то и детализация соответствющая.

7. При виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог статті 237 КПК України.
Стаття 34. Зупинення транспортного засобу
1. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі:
1) якщо водій порушив правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Опять же – любой, по сути, повод. Подозреваю – и все.
2. Поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Хоть одна радость. Впрочем, как обычно будут ссылаться на «плановые мероприятия»

Стаття 35. Вимога покинути місце і обмеження доступу на визначену територію
1. Поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) покинути визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей для збереження та фіксації слідів правопорушення.
2. Поліцейський може обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг у випадках затримання осіб відповідно до закону, під час аварій, інших надзвичайних обставин, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей.
Стаття 36. Поліцейське піклування
1. Поліцейське піклування може здійснюватися щодо:
1) неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду;
2) особи, яка підозрюється у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де вона утримувалася на підставі судового рішення;
3) особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі;
4) особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп’яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі.
Поліцейське піклування має наслідком щодо:
1) осіб, зазначених у пункті 1 абзацу 1, – передання батькам або усиновителям, опікунам, піклувальникам, органам опіки та піклування;
2) осіб, зазначених у пунктах 2, 3 абзацу 1, – передання відповідному закладу;
3) осіб, зазначених у пункті 4 абзацу 1, – передання у спеціальний лікувальний заклад чи до місця проживання.
2. Поліцейський зобов’язаний негайно повідомити особі зрозумілою для неї мовою підставу застосування поліцейського заходу а також роз’яснити право отримувати медичну допомогу, давати пояснення, оскаржувати дії поліцейського, негайно повідомити інших осіб про її місце перебування.
Повідомлення про права і їх роз’яснення поліцейським може не проводитися у випадку, коли є достатні підстави вважати, що особа не може усвідомлювати свої дії і керувати ними.
3. Поліцейський уповноважений вилучити у особи зброю чи інші предмети, якими особа може завдати шкоди оточуючим чи собі, незалежно від того, чи заборонені вони в обігу.

Вроде бы логично. Ибо за пьянку с оружием надо карать. Но слишком широкая трактовка. На практике это может привести к ситуации, когда Вас «объявили» пьным и забрали Ваше имущество. А потом доказывай, проходи экспертизы и счтай промилле.

Более того, что такое «иные предметы»? Деньги, мобильный? Как удобно теперь будет ограничивать права «пьяных», ведь им может быть любой. Спасибо за «заботу»! 

Поліцейському заборонено здійснювати обшук особи, щодо якої здійснюється поліцейське піклування.
4. Про застосування поліцейського піклування складається протокол, в якому зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) застосування поліцейського заходу; підстави застосування; опис вилученої зброї чи інших предметів; клопотання, заяви чи скарги особи, якщо такі надходили, наявність чи відсутність видимих тілесних ушкоджень.
Протокол підписується поліцейським і особою. Копія протоколу негайно під розпис вручається особі. Протокол може не надаватися особі для підписання, а його копія – вручатися особі у випадку, коли є достатні підстави вважати, що вона не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. В такому випадку протокол надається органу чи особі, передбаченому абзацом другим частини першої цієї статті.
5. Про кожне застосування поліцейського заходу поліцейський одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідального поліцейського в підрозділі поліції.
У разі наявності достатніх підстав вважати, що передання особи тривало довше, ніж це необхідно, відповідальний поліцейський в підрозділі поліції зобов’язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.
6. Поліцейський зобов’язаний надати особі можливість негайно повідомити про своє місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.

Запомнить и выучить. Но очень часто эта норма нарушалась и ранее. 

Поліцейський зобов’язаний негайно повідомити батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування про місце перебування неповнолітньої особи.
Стаття 37. Обмеження пересування особи чи транспортного засобу або фактичного володіння річчю
1. Поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.
Відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях рахується з моменту її фактичного затримання.
3. У випадках, визначених частиною 2 цієї статті, поліцейські повинні негайно викликати медичних працівників до місця фактичного знаходження таких осіб, а також, за можливості, поінформувати членів їх сім’ї.
4. Поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров’я або на життя чи здоров’я іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцеський зобовязаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів.

Еще одна широкая норма. С серьезными последствиями. 

Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначеного Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
5. Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення.
Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобов’язаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі.
6. Тимчасове обмеження пересування особи та перенесення або перевезення речі негайно припиняється, якщо немає необхідності здійснювати такий захід.
Стаття 38. Проникнення до житла чи іншого володіння особи
1. Поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов’язаних із:
1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій;
2) безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні злочину;
3) припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні;
2. Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном.
3. Про застосування вказаного поліцейського заходу обов‘язково складається протокол.
Стаття 39. Перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ
1. Поліція в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ, може оглядати за участю адміністрації (керівництва) юридичних осіб, фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців) чи їх уповноважених представників приміщення, де знаходяться зброя, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила або порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також безпосередньо оглядати місця їх зберігання з метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил їх використання.
2. Поліція може оглядати зброю, спеціальні засоби, боєприпаси, що знаходяться у фізичних та юридичних осіб, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання та використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, з метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил їх використання.
3. Поліція відповідно до порядку, визначеного Міністерством внутрішніх справ, вилучає зброю, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також опечатує і закриває об’єкти, де вони зберігаються чи використовуються (у тому числі стрілецькі тири, стрільбища невійськового призначення, мисливські стенди, підприємства і майстерні з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів, боєприпасів, магазини, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування) у випадку виявлення порушення правил поводження з ними та правил їх використання, що загрожують громадській безпеці, до усунення таких порушень.
4. Поліція інформує відповідний орган Міністерства внутрішніх справ в одноденний строк про кожен факт виявленого порушення правил зберігання і використання зброї, спеціальних засобів, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів, матеріалів і речовин, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.

Опять «широко». Кто именно, как, в каком порядке? Боюсь, эта норма сужает наши права!

Стаття 40. Застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засоби фото- і кінозйомки, відеозапису.
1. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель, автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
2. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Это важно! АВТОМАТИЧЕСКАЯ техника, т.е. системы наблюдения. А не кинокамера в руках ГАИшника. 

Стаття 41. Поліцейські заходи примусу
1. Поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:
1) фізичний вплив (сила);
2) застосування спеціальних засобів;
3) застосування вогнепальної зброї.
2. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
3. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) через здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службові тварини.
4. Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби:
1) гумові та пластикові кийки;
2) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії;

Ждем закупки «тейзеров»? 

3) засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв’язування тощо);
4) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та подразнюючої дії;
5) засоби примусової зупинки транспорту;
6) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби;
7) службові собаки та службові коні;
8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії;
9) засоби акустичного та мікрохвильового впливу;

Однако… 

10) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень;
11) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
12) засоби, споряджені безпечними димоутворюючими препаратами;
13) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби.
5. Поліцейський за жодних обставин не може застосовувати заходи примусу, не визначені цим Законом.
6. Не є заходом примусу використання поліцейським засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів та іншої спеціальної екіпіровки).
7. Поліцейський зобов’язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.
8. Норми належності підрозділів поліції спеціальними засобами та вогнепальною зброєю встановлюються Міністром внутрішніх справ.
Стаття 42. Порядок застосування поліцейських заходів примусу
1. Поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров’я особи чи (та) поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.
2. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.
3. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, що вчинила правопорушення.
4. Поліцейські зобов’язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.
5. Заборонено застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї до жінок з явними ознаками вагітності, малолітніх, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору поліцейському, що загрожує життю і здоров’ю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.
Стаття 43. Застосування фізичної сили
1. Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
2. Поліцейський зобов’язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов'язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.
Стаття 44. Застосування спеціальних засобів
1. Поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.
2. Поліцейський уповноважений застосовувати спеціальні засоби тільки в тому випадку, якщо він пройшов відповідну спеціальну підготовку.
3. Загальні правила застосування спеціальних засобів:
1) кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються:
а) до особи, яка підозрюється у вчининенні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти;б) під час затримання особи;
в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого;
г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим;
ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі;
2) гумові та пластикові кийки застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) затримання особи, яка вчинила правопорушення і чинить злісну непокору законній вимозі поліцейського;
в) припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень;
3) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та подразнюючої дії, застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень;
4) засоби примусової зупинки транспорту застосовуються для примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського щодо зупинки транспортного засобу, або якщо дії водія транспортного засобу створюють загрозу життю і здоров’ю людини;
5) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень застосовуються для:
а) затримання особи;
б) звільнення особи, незаконно позбавленої свободи, яка знаходиться в приміщенні;
6) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) відбиття нападу тварини, яка загрожує життю і здоров’ю особи чи поліцейського;
7) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби застосовуються для:
а) маркування особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;
б) припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень з метою подальшого виявлення осіб та затримання, а також контролю за переміщенням речей;
8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії, засоби акустичного та мікрохвильового впливу застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) затримання особи, яка чинить збройний опір або з метою примусити таку особу залишити територію (транспортний засіб, будівлю, споруду, земельну ділянку), де перебуває така особа;
в) звільнення особи, незаконно позбавленої свободи, яка яка знаходиться в приміщенні;
9) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби застосовуються для:
а) припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень;
б) відбиття групового нападу, що загрожує життю та здоров'ю людей;
в) примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського зупинитися,;
г) затримання озброєної особи, яка підозрюється у вчиненні злочину;
10) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, застосовуються для:
а) захисту від нападу, що загрожує життю та здоров'ю людей, в тому числі поліцейського;
б) відбиття збройного нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також для звільнення їх у разі захоплення;
в) затримання особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;
г) затримання особи, яка чинить збройний опір або намагається втекти з-під варти;
ґ) затримання озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей, в тому числі поліцейського;
д) подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил;
е) знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю людей, в тому числі поліцейського;
є) припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень;
ж) відбиття групового нападу, що загрожує життю та здоров'ю людей;
11) засоби, споряджені безпечними димоутворювальними препаратами, застосовуються для:
а) забезпечення маскування дій поліцейських, спрямованих на затримання особи, яка чинить збройний опір, або для того, щоб примусити таку особу залишити територію (транспортний засіб, будівлю, споруду, земельну ділянку), на які вона перебуває;
б) звільнення особи, незаконно позбавленої свободи;
12) службова собака застосовуються під час:
а) патрулювання;
б) переслідування та затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;
в) під час конвоювання (доставлення) затриманої або заарештованої особи;
г) для відбиття нападу на особу або (і) поліцейського;
13) службовий кінь застосовується під час:
а) патрулювання;
б) переслідування та затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
4. Поліції (поліцейському) заборонено:
1) наносити удари гумовими (пластиковими) кийками по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку (куприку) і в живіт;
2) під час застосування засобів, споряджених речовинами сльозогінної та подразнювальної дії, здійснювати прицільну стрільбу по людях, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин;
3) відстрілювати патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, з порушенням визначених технічними характеристиками вимог щодо відстані від особи та стрільби в окремі частини голови і тіла людини;
4) застосовувати водомети при температурі повітря нижче +10°C;
5) застосовувати засоби примусової зупинки транспорту для примусової зупинки мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, транспортного засобу, що здійснює пасажирські перевезення, а також застосовувати такі засоби на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях;
6) застосовувати кайданки більш ніж 2 години безперервного використання або без послаблення їх тиску.
5. Застосування малогабаритного підривного пристрою для відкриття приміщень є виправданим, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і інтересам, є меншою, ніж шкода, яку вдалося відвернути.
6. Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про застосування до особи спеціального засобу.
Якщо поліцейський заподіяв особі поранення або каліцтво внаслідок застосування до неї спеціального засобу, керівник такого поліцейського зобов’язаний негайно повідомити про це відповідного прокурора.
7. Допустимі параметри спеціальних засобів у частині їх фізичного, хімічного та іншого впливу на організм людини визначаються уповноваженими установами міністерства, відповідального за охорону здоров’я. 8. Правила зберігання, носіння та застосування спеціальних засобів, що є на озброєнні поліції, визначаються нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України.
Стаття 45. Застосування вогнепальної зброї
1. Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу.
2. Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише якщо такий поліцейський пройшов відповідну спеціальну підготовку.
3. Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що знаходиться в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх справ України.
1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їх життю і здоров’ю;
2) для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю і здоров’ю;
3) для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі;
4) для відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежилі приміщення, а також звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення;
5) для затримання особи, яку застали під час учинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;
6) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей і (або) поліцейського;
7) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю людей і (або) поліцейського.
5. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею.
6. Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається:
1) при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;
2) у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю і здоров’ю людей;
3) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;
4) якщо особа чинить збройний опір;
5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.
7. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою завдання особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу.
8. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у випадку збройного нападу, якщо відвернення чи припинення відповідного нападу неможливо досягнути іншими засобами.
9. Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності.

Подвижка. Ранее ст.15 З.У. «О милиции» содержала более категоричный запрет.

10. Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомляти свого керівника про застосування вогнепальної зброї, а також негайно повідомити свого керівника про активне застосування вогнепальної зброї, який, у свою чергу, зобов’язаний поінформувати центральний орган управління поліції та відповідного прокурора.
11. Поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.
12. Під час затримання осіб, щодо яких у поліцейського виникла підозра у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також під час перевірки документів у таких осіб поліцейський може привести в готовність вогнепальну зброю, та попередити особу про можливість її застосування.
Спроба особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену поліцейським відстань, чи доторкнутися до зброї є підставою для застосування вогнепальної зброї поліцейським.
13. Поліцейський може використати вогнепальну зброю для подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил, або для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров’ю поліцейського та інших осіб.

В остальном калька ст.15 З.У. «О милиции»

Стаття 61. Гарантії професійної діяльності поліцейського
1. Поліцейський під час виконання покладених на Національну поліцію повноважень є представником держави.
2. Законні вимоги поліцейського є обов’язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
3. Поліцейський під час виконання покладених на нього обов’язків підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику (начальнику).
Ніхто, крім безпосереднього і прямого керівника (за винятком випадків прямо передбачених законом), не може давати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення поліцейському або іншим способом втручатися в законну діяльність поліцейського, у тому числі, діяльність, пов’язану з кримінальним провадженням або провадженням у справах про адміністративні правопорушення.
4. Поліцейський надає пояснення з приводу справ та матеріалів, які перебувають у нього в провадженні, а також надає їх для ознайомлення лише у випадках та в порядку, визначеному законом.
5. Ніхто не має права покласти на поліцейського виконання обов’язків, не визначених законом.
6. Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.
7. Правопорушення щодо поліцейського або особи, звільненої зі служби в поліції, її близьких родичів, учинені у зв’язку з його попередньою службовою діяльністю, мають наслідком відповідальність відповідно до закону.
8. У разі затримання поліцейського за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або обрання щодо нього тримання під вартою як запобіжного заходу його тримають у призначених для цього установах окремо від інших категорій осіб.
9. Поліцейські, а також особи, звільнені зі служби в поліції на підставі пунктів 1-4, 7, 8 частини третьої статті 76 цього Закону, для забезпечення власної безпеки мають право придбавати у власність пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, використовуючи їх виключно з підстав, визначених цим Законом.

Опять пережитки феодализма: кому-то можно, кому-то (большинству) – нельзя.

Умови та порядок придбання зазначеними особами таких спеціальних засобів визначає Міністерство внутрішніх справ.
10. Поліцейський:
1) забезпечується належними умовами для виконання покладених на нього службових обов’язків;
2) отримує в органах поліції в установленому порядку інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, та матеріали, необхідні для належного виконання покладених на нього обов’язків;
3) користується повноваженнями, які передбачені цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу;
4) своєчасно і повно отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України;
5) у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, які передбачені цим законом та іншими актами законодавства;
6) захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, які передбачені законом;
7) при виконанні поліцейських повноважень користується безоплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Поліцейські, які виконують повноваження поліції на транспортних засобах, крім того, мають право на безплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень поліцейські мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред’явленні службового посвідчення і посвідчення про відрядження;
8) може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов’язків та своїх професійних, особистих якостей.
11. В органах (закладах, установах) поліції з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів поліцейських відповідно до вимог чинного законодавства можуть створюватись професійні спілки. Обмеження прав професійних спілок поліцейських у порівнянні з іншими професійними спілками не допускається.
Стаття 86. Прийняття резолюції недовіри керівникам органів поліції
1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Київська та Севастопольська міські ради, обласні, районні та міські ради мають право за результатами оцінки діяльності органу поліції на території відповідно Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, відповідної області, району або міста своїм рішенням прийняти резолюцію недовіри керівнику відповідного органу (підрозділу) поліції, що є підставою для звільнення його із займаної посади.
2. Рішення про прийняття резолюції недовіри керівнику органу (підрозділу) поліції може бути прийнято не раніше, ніж через один рік після його призначення на посаду.

Отличная норма. Если местная власть нормальная, то убрать «князька» можно. Правда, как бы «князек» в погонах не стал при такой ситуации вассалом князька в костюме.

3. Рішення про прийняття резолюції недовіри керівнику органу (підрозділу) поліції вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин від складу депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських рад, обласних, районних та міських рад.
4. У рішенні про прийняття резолюції недовіри керівнику органу (підрозділу) поліції мають бути зазначені мотиви для його прийняття з посиланням на обставини, що їх обґрунтовують.
5. Завірена належним чином копія рішення про прийняття резолюції недовіри керівнику органу (підрозділу) поліції негайно надсилається кур’єром або поштовою кореспонденцією з повідомленням про отримання керівнику органу поліції, до повноважень якого належить право призначення та звільнення з посади начальника органу (підрозділу) поліції, щодо якого відповідний орган прийняв резолюцію недовіри.
6. Керівник органу поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади керівника органу (підрозділу) поліції, щодо якого прийнято резолюцію недовіри, з моменту надходження до очолюваного ним органу завіреної належним чином копії рішення відповідної місцевої ради про прийняття резолюції недовіри зобов’язаний негайно своїм наказом звільнити з посади такого керівника або відсторонити його від виконання службових обов’язків та призначити службову перевірку для вивчення обставин, що слугували мотивами для прийняття місцевою радою такого рішення. Про прийняте рішення відповідна місцева рада інформується в одноденний строк.
7. Службова перевірка для вивчення обставин, що слугували мотивами для прийняття місцевою радою резолюції недовіри керівника органу (підрозділу) поліції, проводиться в десятиденний строк.
8. За результатами проведеної службової перевірки керівник органу поліції, до повноважень якого належить право на призначення та звільнення з посади керівника органу (підрозділу) поліції, щодо якого прийнято резолюцію недовіри, зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня закінчення перевірки прийняти рішення про подальше перебування такого керівника на займаній посаді.
9. Про прийняте рішення стосовно подальшого перебування керівника, щодо якого прийнято резолюцію недовіри, на займаній посаді письмово інформується місцева рада, яка прийняла резолюцію недовіри.
10. У разі прийняття рішення про залишення керівника органу (підрозділу) поліції, щодо якого прийнято резолюцію недовіри, на займаній посаді відповідний керівник органу поліції повинен письмово поінформувати відповідну місцеву раду про причини прийняття такого рішення та надати копії матеріалів проведеної перевірки. Матеріали, що містять інформацію з обмеженим доступом надаються на підставах та в порядку, визначеними законом.
11. Місцева рада, яка прийняла резолюцію недовіри, протягом одного місяця з дня отримання рішення про залишення на посаді керівника органу (підрозділу) поліції, щодо якого прийнято резолюцію недовіри, та копій матеріалів проведеної перевірки має право повторно розглянути питання про прийняття резолюції недовіри керівнику органу (підрозділу) поліції.
12. У разі, якщо при повторному розгляді за рішення про прийняття резолюції недовіри керівнику органу (підрозділу) поліції проголосувало не менше трьох четвертих від складу відповідної місцевої ради, таке рішення вважається остаточним і підлягає обов’язковому виконанню в триденний строк з моменту прийняття.
13. У разі, якщо керівник органу поліції, до повноважень якого належить право на призначення на посаду та звільнення з посади керівника органу (підрозділу) поліції, щодо якого прийнято резолюцію недовіри, протягом чотирнадцяти днів з дня отримання відповідного рішення очолюваним органом не видав наказу про звільнення такого керівника або не надіслав до відповідної місцевої ради інформацію щодо залишення на посаді такого керівника разом із матеріалами проведеної перевірки, рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри набуває статус остаточного і підлягає обов’язковому виконанню в триденний строк.

Ну, что сказать… В очередной раз при принятии закона власть сделала «хорошо» себе. Для нас, граждан, радикальных новшеств закон не принес, но мелкие нюансы, которые все же поменялись, могут стать крупными проблемами при фактическом применении норм закона



Популярные сообщения


Интернет реклама УБС